Кухня Туреччини – це особлива частина культури держави, яку, безперечно, оцінять гурмани. Національна кухня Туреччини та найкращі національні страви Туреччини порадують навіть найвибагливіших і примхливих поціновувачів, адже вони вражають уяву своєю незвичністю, чудовим смаком та різноманітністю. І, звичайно ж, ця кухня одна з найсмачніших у світі! Крім того, кухня Туреччини має свій неповторний та вишуканий смак, вона ще й відрізняється оригінальним оформленням. Кухарі Туреччини дуже гарні кулінари, а щодо туристів, то для них вони особливо стараються і завжди раді пригостити іноземців своїми фірмовими стравами національної кухні.
Цікаво, що набір продуктів, які традиційно використовуються в Туреччині для приготування, не дуже відрізняється від нашого. Продукти, які люблять готувати турки: це баклажани (з них готують близько 40 різних страв: шашлик, голубці, варення), йогурт (його їдять у великій кількості, з нього роблять айран), соління (їх роблять із усіх видів овочів, і навіть з анчоусів), бринзу (буває жирна, солона, гостра), маслини (як зелені, так і чорні), цибуля (червона, біла, ріпчаста, зелена).
Особливе місце приділяється першим стравам. У Туреччині існують сотні різноманітних супів: один із найпопулярніших рисовий з м'ятою (яйла), із сочевиці, курячий, рибний, заправлений лимонним соком та яйцями. Величезне значення надається овочам та всіляким стравам з них – турки дуже не люблять, коли овочі відносять до другорядного продукту, для них це не просто гарнір. Кавурма із щавлю, фарширована цибуля-порей, долма з виноградного листя, перцю, фаршу скумбрій, мідій – все це страви національної кухні.
Турецькі м'ясні страви готуються, зазвичай, з баранини, козлятини чи телятини. Іслам не забороняє і верблюже м'ясо (на відміну від свинини), але в Туреччині верблюда набагато частіше можна зустріти в курортних місцях разом із фотографом. Найпоширеніша м'ясна страва – кебаб. У Стамбулі практично на кожному розі стоять кебабчі – лавки та кіоски, де готують і продають цю страву. Дуже популярно м'ясо в питі (lahmacun) і кебаб по-аданськи (фарш, присмачений прянощами, запечений на шампурі), до м'яса часто подають зелений салат із червоною цибулею, помідори або зелень. Це такий собі турецький варіант фаст-фуду.
Не можна не згадати плов, незамінну традиційну страву турецької кухні. Плов їдять у будь-який час дня крім сніданку. У Туреччині плов готується не лише з рису – є також пшеничний, гороховий і навіть вермишелевий плов. Часто його приправляють цибулею, помідорами, фісташками, родзинками, курагою, сухофруктами, зеленню, яблуками, а також м'ясом та куркою.
У Туреччині з великою повагою ставляться до хліба: його не можна викидати, це вважається великим гріхом. Блюзнірством вважається навіть упустити шматочок хліба. У цьому випадку його потрібно підняти, поцілувати та прикласти до ока.
Турецькі солодощі – це взагалі окрема розмова. Тут навіть існує свято солодощів - Шекер-байрам, у ці дні гостей щедро пригощають східними солодощами: лукумом, мигдалем у цукрі, шербетом, печивом, пахловою та іншими смаколиками. До солодощів зазвичай подається содова вода. Найпоширеніші десерти – пахлава, "мухаллебі" (молочний кисіль на рисовому борошні), кешклюль з мигдалем та кокосовим горіхом, тавук гекса (куряча грудинка), айвовий пудинг, фарширований персик.
А от із напоями, особливо міцними, у Туреччині складніше. Іслам забороняє вино і всі продукти, що викликають бродіння, тому місцеві багаті врожаї винограду ніколи не використовувалися для виробництва вина. В альтернативу забороненому вину, що "викликає бродіння" було винайдено "перегінне" - "раки", національна горілка із суміші винограду та анісу. Її неможливо пити в чистому вигляді, тому до неї додають воду (з розрахунку один до трьох), після чого напій стає каламутним, але приємним на смак. У Туреччині є і місцеві вина, але відгуки про них дуже невтішні. Чай та кава також відносяться до національних турецьких напоїв. Чай, як правило, подається у маленьких стаканчиках. Каву п'ють зазвичай після їжі і ніколи не розбавляють молоком.
Коментарі